Запалення сичуга

Запалення сичуга

Запалення сичуга (Abomasitis) характеризується ексудативним і альтеративним запаленням слизової оболонки й інших тканин стінки сичуга з порушенням його секреторної, евакуаторної, екскреторної та інших функцій.

• За характером запалення абомазит буває серозний, катаральний, геморагічний, ерозивний і виразковий;
• за перебігом - гострий та хронічний;
• за походженням - первинний і вторинний.

Захворювання найчастіше зустрічається у молодняку в спеціалізованих господарствах, рідше у дорослих тварин, рідко діагностується окремо, у більшості випадків його діагностують разом з ураженням кишечнику.

Етіологія

Основними причинами первинного абомазиту у молодняку молочного періоду вирощування є порушення гігієнічних умов випоювання молозива і молока, що сприяє розвитку умовно патогенної мікрофлори, а також наявність у молозиві й молоці різних токсичних сполук. У телят старшого віку і дорослих тварин абомазит виникає після згодовування недоброякісних кормів (мерзлих, уражених грибами, з домішками землі, дуже забруднених землею коренеплодів, силосу і жому з підвищеною кислотністю та ін.); за раптового переходу від одного типу годівлі або раціону на інший; зміни режиму напування, годівлі та утримання тварин; у разі водного голодування; травм сичуга сторонніми тілами. Виразковий абомазит розвивається у молодняку на відгодівлі за значної кількості концентрованих кормів (більше 60 % за енергією) і дефіциту клітковини в раціоні. Абомазит виникає за окремих інфекційних (вірусних, бактеріальних) та інвазійних (гемонхоз овець) хвороб; токсикозу отрутохімікатами, мінеральними добривами, отруйними рослинами; вторинний - у разі дистоній передшлунків, ентеритів, хвороб печінки та інших органів; дії на організм різних стресових факторів.

Патогенез

 Механізми виникнення запальних процесів у сичузі залежать від етіологічного фактора. Напування телят молоком з відра призводить до утворення великих згустків казеїну, які недоступні для ферментів, внаслідок чого виникають гнильні процеси з утворенням токсинів, що спричиняють подразнення і запалення слизової оболонки сичуга. Крім цього, там, де утворилися казеїнові згустки, виникають атрофічні процеси слизової оболонки.

Абомазит виникає за травмування та безпосередньої дії на слизову оболонку сичуга різних отруйних речовин, які потрапляють з кормом або екскретуються з організму слизовою оболонкою. Цьому сприяють дистонії передшлунків, застій їх вмісту з розвитком бродильно-гнильних процесів з утворенням токсинів, які спричинюють запалення слизових оболонок. Запальні процеси у слизовій оболонці й інших тканинах сичуга зумовлюють зміни його секреторної та моторної функцій. При цьому гальмується виділення пепсину і перетравна здатність сичужного соку, що призводить до порушення травлення в сичузі та евакуації його вмісту в кишечник, розвитку дисбактеріозу, патології травлення, дистрофічних процесів у слизовій оболонці сичуга та в інших його тканинах, у печінці та як наслідок - до інтоксикації організму. Токсини, які утворюються в сичузі та кишечнику, спричиняють зміни функцій імунної системи; порушується толерантність організму до власних тканин, виникають аутоімунні процеси.

Симптоми

За гострого перебігу спостерігають зменшення апетиту і посилення спраги, в калі виявляють велику кількість слизу і неперетравлених частинок корму. Температура тіла, пульс і дихання в межах фізіологічних коливань. Відмічають болісність під час пальпації в ділянці сичуга. У дорослих тварин загальний стан пригнічений, знижується продуктивність, зменшується частота жуйки і скорочень рубця, періодично виникає його тимпанія. Аускультацією виявляють посилену перистальтику сичуга. За розвитку метеоризму відмічають незначну брадикардію, у ділянці сичуга  тимпанічний звук і звук «падаючої краплі». Підгострий та хронічний перебіг катарального абомазиту супроводжується схудненням тварини аж до виснаження, молодняк затримується в рості і розвитку, спостерігають анемію слизових оболонок, у крові зменшений вміст гемоглобіну. Геморагічний абомазит перебігає гостро з підвищеною температурою тіла, гіпо- й атонією передшлунків, проносом. Молодняк при цьому, як правило, гине.

Перебіг

 Гострий, підгострий і хронічний.

Діагноз

 Хворобу визначають на підставі анамнезу та клінічних ознак. Диференціюють інфекційні та інвазійні хвороби.

Прогноз

Гострий абомазит, який виникає внаслідок порушення годівлі чи захворювань передшлунків, за своєчасного лікування закінчується видужанням. Абомазит, який спричинений отруєнням, інфекцією або інвазією і супроводжується ураженням глибоких тканин, геморагічним запаленням слизової оболонки, перебігає в тяжкій формі. У цьому разі прогноз обережний, а в задавненому випадку  несприятливий.

Лікування

Усувають причину, яка викликала захворювання, призначають дієту, поліпшують умови утримання. Лікування полягає в застосуванні комплексу заходів, спрямованих на зняття запальних процесів, відновлення секреторної і моторної функцій сичуга, корекцію обміну речовин та мікрофлори в травному каналі. Молодняку за діареї призначають слизові відвари, молоко, норму якого в перший день зменшують на третину, замінюючи його ізотонічним розчином натрію хлориду з глюкозою. Призначають також штучний або натуральний шлунковий сік у дозі відповідно - 50-100 або 30 мл 2-3 рази на день перед годівлею, ферментні препарати протеолітичної та амілолітичної дії. Застосовують настої і відвари лікарських рослин (кропива дводомна, звіробій, полин, подорожник, кінський щавель, ромашка). Використовують також настій (екстракт) часнику, цибулі. Дорослим тваринам до раціону вводять доброякісне м'яке сіно, зелену траву, сінаж, кукурудзяний силос, слизові відвари, у невеликій кількості - буряк і моркву. Забезпечують питною водою. За тяжкого перебігу хвороби з підвищенням температури тіла обмежують давання грубих кормів, призначають слизові відвари, застосовують проносні й протибродильні засоби. Для звільнення рубця від вмісту промивають його через зонд теплою водою або 2 % розчином натрію гідрокарбонату. Після цього всередину призначають натрію або магнію сульфат у 7 % розчині в слизовому відварі (300-600 г). Для відновлення моторної функції передшлунків і сичуга застосовують підшкірно аміридину гідрохлорид (1-2 мл на 100 кг маси тіла), всередину - настій чемериці, карбахолін або пілокарпіну гідрохлорид, внутрішньовенно 5- або 10 % розчин натрію хлориду в дозах, рекомендованих за гіпотонії передшлунків. У разі інтоксикації організму призначають внутрішньовенно 20 % розчин глюкози (30-150 г) або гексаметилентетрамін (5-20 г), гемодез крапельним методом (300-800, дрібним жуйним - 50-100 мл). За дегідратації організму застосовують внутрішньовенно ізотонічний розчин натрію хлориду, розчини Рінгера, Рінгера-Локка в дозах: телятам до 1 року - 200-400, дрібним жуйним - 100-200 мл, інші ізотонічні розчини, які сприяють відновленню водного й електролітного обміну в організмі. З метою боротьби з дисбактеріозом призначають пробіотики, за серцевої недостатності застосовують серцеві препарати.

Профілактика

Дотримання режиму годівлі та відповідних умов Утримання тварин. Забороняється згодовування зіпсованих кормів та кормів, які містять отруйні рослини і речовини. Дотримуються гігієни випоювання молока. Виключають із раціону телят прокисле збиране молоко. Змінюють раціони поступово. З профілактичною метою випоюють пробіотики (АБК, ПАБК та інші препарати).