Парез рубця

Парез рубця

Парез рубця (Paresis ruminis abingestis) характеризується переповненням рубця (а можливо сітки й книжки) ущільненими кормовими масами внаслідок послаблення тонусу м'язів його стінки (парез). Хворобу реєструють у різні періоди року, найчастіше у великої рогатої худоби, рідше - у овець і кіз.

Етіологія

Парез (переповнення) рубця виникає здебільшого внаслідок поїдання великої кількості концентрованих кормів за недбайливого їх зберігання, коренебульбоплодів, головним чином картоплі; у разі згодовування тваринам відходів виробництва цукру (жом), пива (барда), або малопоживних грубих кормів (солома озимих зернових, полова, сіно пізнього укосу) у непідготовленому для вживання вигляді. Виникненню хвороби сприяє раптовий перехід від одного корму на інший, відсутність моціону, порушення режиму годівлі та інші фактори.

Патогенез

Поїдання великої кількості корму супроводжується переповненням рубця, що спричиняє розтягування його стінки, подразнення рецепторів, посилення скорочення передшлунків, виникнення спазмів, болю. Пізніше моторна функція передшлунків послаблюється або повністю припиняється, порушуються мікробіологічні і біохімічні процеси в рубці, сітці й книжці, затримується відрижка і жуйка, знижується рН вмісту, зменшується кількість інфузорій, які розщеплюють клітковину. Кормові маси ущільнюються, загнивають або бродять, може виникати запалення слизової оболонки передшлунків. Продукти гниття і бродіння (аміак, сірководень, вуглекислота та ін.) можуть спричиняти тимпанію рубця й інтоксикацію організму. Нерідко рефлекторно порушуються моторна і секреторна функції сичута та кишечнику, а внаслідок тиску переповненого рубця - функції легень, серця, печінки й нирок.

Симптоми

На початку захворювання тварина відмовляється від корму, відрижка і жуйка відсутні, об'єм живота збільшений, ліва пахвина вирівнюється (за тимпанії вона випинається над маклаком). Вміст рубця твердої консистенції, за натискування утворюється ямка, що повільно зникає (у разі тимпанії консистенція твердоеластична і ямка не утворюється). Скорочення рубця часті й короткі, вони збігаються у часі з виникненням спазмів і ознак неспокою тварини: вона оглядається на живіт, часто обмахується хвостом, горбить спину, б'є тазовими кінцівками в напрямку живота, стогне, лягає й швидко піднімається, з'являється слинотеча. Пізніше в міру набухання кормів і збільшення об'єму рубця його скорочення послаблюються, частота їх зменшується або моторна функція рубця повністю припиняється. Частота дефекації зменшується, кал твердий, покритий слизом, темно-бурого кольору. Температура тіла в нормі, але в разі виникнення запальних процесів та інтоксикації організму може підвищуватися, з'являється фібрилярне м'язове тремтіння, відмічають прискорений і послаблений пульс, задишку. Тварина більше лежить, пригнічена, виникає загальна слабкість.

Перебіг гострий або підгострий.

Діагноз

Ставлять за даними анамнезу і клінічними симптомами. Слід диференціювати тимпанію, гіпо- й атонію передшлунків, травматичний ретикулоперитоніт (за консистенцією вмісту рубця і нетривалим перебігом хвороби).

Прогноз

За своєчасного лікування одужання настає через 2-4 дні. У разі запізненого лікування, ускладнення запальними процесами в рубці, сітці, книжці і сичузі хвороба набуває тривалого характеру і прогноз у цих випадках обережний. Слід пам'ятати про можливість розвитку тимпанії рубця з виникненням загрози для життя тварини.

Лікування

Лікування полягає у призначенні голодної дієти, звільненні передшлунків від кормових мас, стимуляції моторної функції передшлунків, застосуванні симптоматичної терапії. Голодну дієту призначають на 1-2 дні без обмеження води. Тварину напувають часто (6-10 разів на добу) невеликою кількістю води. Для звільнення передшлунків від кормових мас рубець промивають через зонд теплою водою або 0,1 % розчином калію перманганату. Для посилення моторної функції передшлунків застосовують масаж рубця 3-5 разів на день по 15-20 хв, активний, помірний моціон по рівній місцевості та лікарські засоби, передбачені для лікування тварин з гіпо- й атонією передшлунків. За тимпанії рубця призначають газовбирні і протибродильні засоби, а в разі загрози життю тварини внаслідок асфіксії застосовують руміноцентез. Призначають також симптоматичну терапію. Якщо вищезгадані лікувальні заходи не дають бажаних результатів, слід негайно зробити румінотомію з видаленням вмісту рубця. У разі поліпшення загального стану тварини до раціону вводять легкоперетравні корми (сіно, буряк) у невеликій кількості з поступовим їх збільшенням до існуючих норм.

Профілактика

Зберігати концентровані та соковиті корми в місцях, недоступних для тварин. Грубоволокнисті і малопоживні корми необхідно перед згодовуванням подрібнювати й давати в суміші з соковитими. Не збільшувати кількість корму після порушення режиму годівлі (пропуск однієї годівлі). Безперебійне забезпечення тварин питною водою та організація систематичного моціону