Пневмонія
Пневмонія (Pneumonia; від грец. рпеитоп - легені) - запалення легень. Характеризується заповненням альвеол і міжальвеолярної сполучної тканини ексудатом, порушенням зовнішнього й внутрішнього газообмінів, функцій різних органів та систем, обміну речовин. Це одне з найбільш поширених захворювань молодняку, особливо у господарствах, що спеціалізуються з вирощування та відгодівлі великої рогатої худоби, свиней і овець. Найчастіше хворіють телята віком від 1 до 4 міс, поросята - у 2-4, а ягнята - у 3-6 міс. Захворювання має переважно сезонний характер - здебільшого буває ранньої весни, пізньої осені, взимку, а в умовах промислового тваринництва молодняк хворіє на пневмонію протягом усього року. Захворювання спричиняє загибель молодняку, зниження продуктивності, тварини не досягають відгодівельних кондицій і їх доводиться передчасно забивати. Запальний процес рідко обмежується лише альвеолами і досить часто охоплює бронхи або, навпаки, запалення починається з бронхів, бронхіол та переходить на альвеоли (бронхопневмонія). В інших випадках у патологічний процес втягується плевра (плевропневмонія). У зв'язку з різноманітністю етіології пневмоній, клінічного прояву і патологічних змін у літературі відсутня єдина, чітко визначена класифікація захворювання. Найбільш поширеною є класифікація, в основу якої покладений етіолого-епізоотологічний принцип. Вона розроблена для пневмоній у свиней, але може бути використана ж загальна система класифікації. Згідно з нею, всі пневмонії поділені на три групи: незаразні (неспецифічні), симптоматичні та інфекційні (специфічні). В етіології незаразних пневмоній пусковим механізмом є різні фактори, які знижують загальну неспецифічну резистентність молодняку: неповноцінна годівля, порушення гігієни утримання (низька або висока температура, різкі коливання температури, підвищена вологість повітря у приміщеннях, висока концентрація аміаку, сірководню та інших газів), транспортування, перегрупування, зміна приміщень. На цьому фоні етіологічного значення набуває умовно-патогенна мікрофлора дихальних шляхів: пневмо-, стрепто- і стафілококи, пастерели, сальмонели, гемофіли, клебсієли, псевдомонади, бордетели тощо (від 12 до 60 видів). На фоні зниженої резистентності вони стають патогенними і діють ж інфекційний фактор, але оскільки відсутній специфічний збудник, а є асоціації мікроорганізмів, які діють у симбіозі, доповнюючи один одного, то такі пневмонії вважають неспецифічними.
Симптоматичні пневмонії - це хвороби, за яких пневмонія є лише одним із симптомів захворювання (сальмонельоз, стрептококоз, інфлюенца, туберкульоз, пастерельоз, чума, хвороба Ауєскі, деякі гельмінтози). До інфекційних (специфічних) пневмоній належать мікоплазмоз, хламідіоз, гемофільозна плевропневмонія, бордетельозна та аденовірусна пневмонії. У лошат пневмонія розвивається за ринопневмонії, грипу, вірусного артеріїту. У собак пневмонію спричиняють віруси чуми, парагрипу III, аденовірус типу II, Bordetella bronchiseptica, ß-гемолітичні стрептококи, у кішок - вірус герпесу (ринотрахеїту), каліцівірус, окремі види Pasteurella, у молодих котенят - Bordetella bronchiseptica. Нині вчені не виділяють симптоматичні пневмонії в окрему групу, а об'єднують їх з інфекційними. Інші дослідники в основу класифікації поклали патологоморфологічний принцип - характер запального процесу в легенях і патолого-анатомічні зміни. За цим принципом пневмонії поділяють на серозні, катаральні, гнійні, фібринозні, геморагічні, а також змішані - серозно-катаральні, катарально-гнійні, гнійно-некротичні. В умовах клінічної ветеринарної практики значного поширення набула класифікація, яка грунтується на анатомо-патогенетичному 307принципі, що враховує поширення і механізм розвитку патологічного процесу. За цим принципом пневмонії поділяють на лобарні і лобулярні. Лобарні пневмонії характеризуються швидким поширенням запального процесу з охопленням великих часток або навіть всіх легень. Вони перебігають швидко, тяжко, часто мають характерну стадійність. За таким типом розвиваються крупозна пневмонія, пастерельоз, інфекційна плевропневмонія та ін. Лобулярні пневмонії характеризуються поступовим поширенням запального процесу. На початку відбувається ураження окремих часточок (група альвеол, альвеолярні мішечки, бронхіоли, дрібні бронхи). У подальшому в процес втягуються все нові часточки, запальні осередки збільшуються і зливаються у більш великі (зливна пневмонія). Лобулярні пневмонії, на відміну від лобарних, перебігають з менш чіткими симптомами.
За характером розвитку патологічного процесу лобулярні пневмонії поділяють на катаральну (бронхопневмонію), аспіраційну, ателектатичну, гіпостатичну і метастатичну, а за перебігом - на гостру, підгостру та хронічну.
