Гангрена легень (Gangraena pulmonum) - лобулярне запалення легень, що характеризується нагромадженням у бронхах і легенях гнійного ексудату, некрозом та гнильним розпадом некротичних ділянок під впливом гнильних мікроорганізмів. Захворювання реєструють головним чином у коней і овець.
Етіологія
Захворювання виникає як ускладнення аспіраційної, метастатичної і крупозної пневмоній, значно рідше - бронхопневмонії. Гангрена ускладнює легеневу форму туберкульозу, ехінококоз, у свиней - хворобу Ауєскі, у жуйних - травматичний ретикулоперитоніт, коли стороннє тіло проникає в легені.
Патогенез
За тяжкого перебігу пневмонії на фоні зниження неспецифічної резистентності організму серозно-катаральний, катаральний чи фібринозний процес у легенях набуває гнійного характеру з утворенням ділянок петрифікації і некрозу. У некротичних фокусах посилено розмножуються гнійно-гнильні мікроорганізми, під впливом яких пневмонічні фокуси «розплавляються» з утворенням каверн, заповнених буро-червоною смердючою рідиною й газами. За сприятливого перебігу хвороби каверни відмежовуються від здорової тканини сполучнотканинною капсулою, утворюється абсцес. У разі зниженої реактивності організму гнійно-гнильний процес у легенях прогресує, що може швидко спричинити загибель тварин.
Симптоми
Перебіг хвороби, ж правило, гострий. На початку відмічають симптоми, характерні для тієї форми пневмонії, на фоні жої розвивається гангрена. За ускладнення гнійно-некротичною пневмонією характерні прогресуюче погіршення загального стану, анорексія, посилення задишки, стійке підвищення температури тіла. Найбільш помітним і раннім проявом гангрени є нудотний, гнильний запах видихуваного повітря, на початку він відчувається лише безпосередньо поблизу тварини або після кашлю, а пізніше - і на відстані. Якщо гангренозні осередки закриті, то він відсутній. Характерним є брудно-сіро-червоне, бурочервонувате або зеленувате смердюче мокротиння, особливо багато виділяється його після кашлю або коли тварина опускає голову. Під мікроскопом у мокротинні, крім лімфоцитів і крапельок жиру, знаходять еластичні волокна легеневої альвеолярної тканини, жі не зникають після кип'ятіння ексудату у 10 % розчині натрію гідроксиду. Кашель вологий, приглушений, болючий. Аускультацією виявляють патологічне бронхіальне дихання, вологі велико- або дрібнопухирчасті хрипи, шуми хлюпання; перкусією - ділянки притуплення, а в місцях утворення каверн - чистий тимпанічний або тимпанічний з металевим відтінком звук. У більшості тварин прогресують симптоми серцево-судинної недостатності. Процес може ускладнюватися плевритом, пневмотораксом, гемотораксом, кровотечею з легень.
Патолого-анатомічні зміни
Гангренозні ділянки бруднувато-бурочервоного або жовтувато-бурого кольору з мазким вмістом, гнильного або нудотно-солодкуватого запаху. Подібні маси знаходять також і в бронхах. На розрізі з гангренозної ділянки виділяється мазка, розріджена, смердюча бурочервонувата маса. Прилегла легенева тканина знаходиться у стані крупозного або катарального запалення. Порожнина (каверна), що виникає після видалення гангренозних мас, має нерівну ніздрювату поверхню, стінки покриті смердючою масою. Якщо процес затягується на ЗО і більше діб, то гнійногнильні маси оточені сіро-білою сполучнотканинною капсулою.
Діагноз
Діагноз ставлять на основі даних анамнезу і характерних клінічних симптомів, результатів дослідження мокротиння. Виявляють нейтрофільний лейкоцитоз, еозинопенію, рентгенологічним методом просвітлення у місцях розташування каверн. Диференціюють гнійні та гнійно-гнильні гайморит і фронтит (однобічні витікання з носових ходів без загального тяжкого стану), туберкульоз легень (за алергійною пробою).
Прогноз
Прогноз несприятливий. Без подання ефективної допомоги летальне закінчення настає на 2-4-й день, рідко на 8-й і навіть пізніше. Одужання внаслідок інкапсулювання гангренозного осередку буває дуже рідко, найчастіше у великої рогатої худоби і свиней.
Лікування
Лікування проводять лише високоцінних та племінних тварин. Медикаментозна терапія спрямована на пригнічення та зниження росту гнійно-гнильної мікрофлори з метою локалізації осередку запалення. Застосовують антибіотики в максимальних дозах протягом 7-12 днів, аерозольно або інтратрахеально вводять різні антимікробні засоби (наприклад, 10 % розчин норсульфазолу натрію по 50-70 мл коням або 0,2 % розчин етакридину лактату в разовій дозі 150-200 мл). Застосовують засоби патогенетичної терапії: грудну новокаїнову блокаду, стимулювальні препарати, внутрішньовенно вводять водноспиртові розчини глюкози з камфорою, розчини кальцію хлориду, гексаметилентетраміну, підшкірно - оксиген, серцеві засоби.
Профілактика
Своєчасне лікування пневмоній, проведення заходів щодо профілактики аспіраційної і крупозної пневмоній.
