Гіперемія і набряк легень

 

Гіперемія і набряк легень (Hyperaemia et oedema pulmonum) розвиваються внаслідок переповнення кров'ю легеневих капілярів і вен з наступним випотіванням плазми крові у просвіт бронхів, бронхіол і альвеол та інфільтрацією транссудатом міжчасточкової сполучної тканини. Розрізняють актив-ну і пасивну гіперемію, активний і гіпостатичний набряк легень. Найчастіше хворіють коні, рідше - собаки, вівці, велика рогата худоба.

 

Етіологія

 

Активна гіперемія легень виникає за напруженого і частого дихання під час перегонів спортивних коней, тривалого бігу собак, вдихання тваринами гаря-чого повітря, диму, дії сильно подразливих газів, за надзвичайного збуджен-ня, гострого запалення. Колатеральна активна гіперемія розвивається у разі швидко наростаючої перепони для руху крові в одній частині легень (пневмо-торакс, тромбоз легеневої артерії). Активна гіперемія супроводжується набряком легень. Пасивну гіперемію легень реєструють за декомпенсованих пороків серця, міокардиту, травматичного перикардиту, хвороб нирок, теплового і сонячного ударів, тривалого вимушено лежачого положення тварин. Наслідком пасивної гіперемії є гіпостатичний набряк легень. Окрім того, набряк легень може бути симптомом гострої пневмонії та деяких інфекційних хвороб (пастерельоз, сибірка, злоякісний набряк, чума м'ясоїдних, контагіозна плевропневмонія тощо).

 

Патогенез

 

Переповнення легеневих судин кров'ю, випотівання транссудату в альвеоли та інфільтрація міжальвеолярної тканини спричиняють зменшення дихальної по-верхні легень, повільне насичення крові оксигеном (киснем), що може бути причиною прогресуючої кисневої недостатності і смерті. Застій крові в леге-нях і нагромадження транссудату створюють умови для розвитку мікрофлори та вторинної пневмонії.

 

Симптоми

 

За активної гіперемії і набряку легень розвиваються швидко. Дихання напружене, прискорене, спостерігають змішану задишку, видимі слизові обо-лонки ціанотичні. Тварини стоять з широко розведеними грудними кінцівка-ми, ніздрі у них розширені, вологі хрипи чути на віддалі, під час видиху і відкашлювання з носових отворів виділяється велика кількість рідкого піня-вого прозорого мокротиння, іноді з рожевим відтінком. Кашель вологий, слабкий. За аускультації трахеї, бронхів та легень виявляють вологі велико і дрібнопухирчасті хрипи, у ділянці легень крепітацію. Перкусійний звук на початку тимпанічний, а в подальшому притуплений.

За пасивної гіперемії симптоми розвиваються повільно. На ранніхстадіях виникає задишка. З носа,особливо під час кашлю, виділяється пінява кров'яниста рідина. Аускультацією легень виявляють хрипи.

 

Патолого-анатомічні зміни

 

За гіперемії легені еластичні, більш щільної консистенції, темно-червоного за-барвлення. На розрізі вони темно-червоні, вологі, із судин поверхні розрізу виділяється венозна кров. За інтенсивно вираженого набряку малюнок збере-жений. У разі набряку легені тістоподібної консистенції, із перерізаних бронхів виділяється світла або злегка червонувата пінява рідина. Магістральні бронхи і трахея також заповнені червонуватою пінистою рідиною.

 

Перебіг

 

У разі усунення етіологічних факторів, ефективного лікування симптоми гіпе-ремії та набряку легень можуть зникати протягом кількох годин. Якщо набряк прогресує, посилюються всі симптоми асфіксії і серцевосудинної недостат-ності: задишка, ціаноз видимих слизових оболонок, малого наповнення пульс, переповнення яремних вен. За пасивної гіперемії і гіпостатичного набряку ле-гень клінічні симптоми розвиваються повільно, іноді протягом кількох днів, проявляються менш виразно.

 

Діагноз

 

Ставлять з урахуванням анамнезу і за характерними симптомами. Тепловий удар відрізняють за підвищеною температурою. За бронхіту не спостерігають пінявих витікань з носових отворів, а під час легеневої кровотечі виділяється кров з домішками піни.

 

Лікування

 

Тварин звільняють від роботи, переводять у помірно прохолодне, чисте приміщення. Внутрішньовенно вводять 10 % розчин кальцію хлориду або глюконату, глюкозу, 5-10 % розчин натрію хлориду.

За пасивної гіперемії та гіпостатичного набряку і розвитку серцевої недостат-ності застосовують серцеві засоби - кофеїн, кордіамін, коразол, сульфокамфо-каїн та інші, підшкірне введення оксигену (коням - 8-10 л), бронхолітики у невеликих дозах, послаблювальні. Обов'язково застосовують сечогінні засоби: верошпирон, діакарб, фуросемід (лазикс) та ін. Як анти-гістамінні і протинабрякові засоби використовують димедрол, фенкарол, та-вегіл, супрастин, піпольфен та інші препарати. За тяжкого перебігу більш ефективні глюкокортикоіди: преднізолон, преднізон, кортизон і гідрокортизон. Якщо набряк ускладнюється пневмонією, застосовують антибіотики і сульфаніламідні препарати.

Схема №1

Назва препарату

Метод застосування

Дозування

Термін лікування та кратність введення

1

2

3

Марбокс

В/м

1 мл на 10 кг

1

1

1

Кетозол

В/м

20 мл на тварину

1

1

1

Бутазал-100

В/м

20 мл на тварину

1

-

1

Na Cl 0.9 %

В\в

500-1000 мл на тварину

1

1

1

Глюкоза 5 %

В/в

200-250 мл на тварину

1

1

1

Енерджі старт

В\в

 

1

1

1

 

 

250-500 мл на тварину

 

 

 

             

 

 

 

Схема №2

Найменування препарату

Метод застосування

Дозування

Термін лікування та кратність введення

1

2

3

Зелеріс

підшкірно

1 мл на 10 кг

1

-

-

Сироватка імунна проти респіраторно-кишкових хвороб тварин

внутрішньом’язево або підшкірно

0,5 см3 на 1 кг

1

1

-

Плацестім

внутрішньом’язево або підшкірно

20 мл на теля

1

-

-

Інтровіт А+р-н ор

перорально

1 мл на 20 кг

на протязі 3-5 днів

Пробіо Плюс шприц-туба

перорально

1 шприц-туба

на протязі 5 днів

 

 

 

 

 

 

 

 

Схема №3

Назва препарату

Метод застосування

Дозування

Термін лікування та кратність введення

1

2

3

Ветримоксин

 В/м

1 мл на 10 кг

1

 

1

Кетозол

 В/м

20 мл на тварину

1

1

1

Бутазал-100

 В/м

20 мл на тварину

1

-

1

Na Cl 0.9 %

 В\в

500-1000 мл на тварину

1

1

1

Глюкоза 40 %

В/в

200-250 мл на тварину

1

1

1

Енерджі старт

В\в

 

1

1

1

 

 

250-500 мл на тварину

 

 

 

 


 Профілактика

Грунтується на загальних принципах: утримання і годівля тварин згідно із зоогігієнічними нормативами, дотримання правил транспортування молодняку, регулярне проведення очистки та дезінфекції приміщень. Важливе значення у профілактиці мають заходи, спрямовані на підвищення неспецифічної резистентності організму: літньо-табірне утримання тварин, ультрафіолетове опромінення, збагачення раціонів вітамінами, макро- і мікроелементами, загартування шляхом вигульно-пасовищного утримання. Необхідно витримувати режим експлуатації та тренінгу спортивних і робочих коней, оберігати тварин від перегрівання, вдихання шкідливих газів