Емфізема легень

Емфізема легень

Емфізема легень - патологічне розширення легень, яке характеризується збільшенням їх об'єму. Розрізняють альвеолярну (гостру і хронічну) та інтерстиціальну емфізему легень.

Альвеолярна емфізема легень (Emphysema pulmonum alveolarae)

Характеризується розширенням альвеолярної тканини внаслідок надлишкової кількості повітря в альвеолах, зменшенням дихальної поверхні легень і порушенням газообміну.

- За перебігом вона буває гострою й хронічною;

- За локалізацією - дифузною, коли відмічають загальне збільшення легень в об'ємі, і обмеженою (місцевою, вікарною), яка розвивається , як компенсаторне явище за бронхопневмонії, парагрипу, інфекційного ринотрахеїту та інших уражень легень, коли неушкоджені їх ділянки компенсаторно розширюються.

Інтерстиціальна емфізема легень (Emphysema pulmonum interstitiale)

Характеризується розривом альвеол, альвеолярних ходів (мішків) та інтенсивним надходженням повітря у міжчасточкову сполучну тканину з розвитком гострої легеневої недостатності. Зустрічається у великої рогатої худоби, особливо молодняку на відгодівлі. Захворювання має й іншу назву - атипова інтерстиціальна емфізема легень (АІЕ).

Етіологія

Гострий перебіг альвеолярної емфіземи виникає за надмірного перенапруження альвеолярної тканини внаслідок прискореного і посиленого дихання. Хронічна альвеолярна емфізема розвивається за важкої роботи, швидкого бігу і як вторинне захворювання за хронічного перебігу дифузного бронхіту, пневмонії, бронхіальної астми та плевриту. В етіології альвеолярної емфіземи легень деяка роль відводиться алергії, що виникає внаслідок поїдання кормів, уражених плісеневими грибами.

За гострого перебігу альвеолярної емфіземи легенева тканина здебільшого зберігає свою структуру, а за хронічного виникає атрофія міжальвеолярних і міжінфундибулярних перегородок та капілярів, що там проходять.

Вважають, що однією з причин хвороби є респіраторно-синцитіальний вірус ( і найкращим захистом є вакцинація новонароджених телят вакциною від Зоетіс Інфорс-3), особливо в разі поєднання його впливу з дією пневмотоксинів, зокрема 3 метиліндолом, який утворюється в рубці мікрофлорою з атриптофану. Всмоктуючись у кров, 3метиліндол досягає легень, де перетворюється на кілька токсичних метаболітів, які руйнують альвеолярні стінки з виходом повітря у міжчасточкову сполучну тканину (Bingham Н. et. аl, 1999). Іншою причиною інтерстиціальної емфіземи розглядається реакція гіперчутливості на спори грибів.

Симптоми

За альвеолярної емфіземи температура тіла в межах норми, дуже рідко (за ускладнення бронхітом) - субфебрильна. Відмічають швидку стомлюваність навіть після незначного фізичного навантаження. Характерними є переважно черевний тип дихання і сильно виражена змішана задишка. Вдих утруднений, оскільки еластичність легеневої тканини знижена і для її розтягнення потрібні додаткові зусилля, тому ніздрі широко (рупороподібно) розширені. Експіраторна задишка характеризується напруженим і подовженим видихом, який проходить у дві фази: на початку грудна клітка спадається пасивно, а потім через короткий проміжок часу спостерігається сильне скорочення черевної стінки; добре помітне втягування міжреберних проміжків і черевної стінки вздовж реберної дуги, де утворюється западина («запальний жолоб»). Часто відмічають приглушений, неголосний кашель. Перкусією легеневого поля виявляють сильний тимпанічний або коробковий звук, оскільки в легенях збільшується кількість повітря, а стінки альвеол руйнуються, втрачають еластичність і не коливаються під час перкусії. Задня межа легень зміщена назад на 1-3 міжреберні проміжки, іноді виходить за останнє ребро. Аускультацією легень виявляють послаблене везикулярне дихання, а за вираженого бронхіту воно посилене, прослуховуються сухі або вологі хрипи.

Частота пульсу дещо збільшена. Серцевий поштовх послаблений. Як правило, вислуховують акцент другого тону на легеневій артерії, оскільки збільшується тиск крові у малому колі кровообігу. За вираженої серцевої недостатності спостерігають ціаноз видимих слизових оболонок.

Для інтерстиціальної емфіземи характерний швидкий перебіг. Після проникнення повітря в інтерстиціальну тканину різко погіршується загальний стан, виникає змішана задишка, наростають асфіксія, ціаноз і серцево-судинна недостатність . Хвора тварина стоїть із широко розставленими кінцівками, шия і голова витягнуті вперед, рот відкритий. Переважає черевний тип дихання. Під шкірою в ділянці шиї, грудей, інколи спини виявляють крепітацію пухирців повітря (підшкірна емфізема). Аускультацією легень виявляють тріскучі шуми (крепітацію), перкусією - тимпанічний звук. Стан тварини прогресивно погіршується із наростанням симптомів серцево-судинної і дихальної недостатності.

Патолого-анатомічні зміни

Морфологічно розрізняють альвеолярну та інтерстиціальну емфіземи. Частіше виникає альвеолярна. За поширенням вона може бути дифузною та вогнищевою. За дифузної альвеолярної емфіземи легені збільшені, пухкої консистенції, блідого забарвлення, краї заокруглені. Емфізематозні ділянки повітряно-еластичні, на розрізі сухуваті з дещо згладженим малюнком. За хронічного перебігу внаслідок розриву стінок альвеол утворюються значних розмірів порожнини, заповнені повітрям. Правий шлуночок серця гіпертрофований, а за декомпенсації  розширений. Під час мікроскопії знаходять десятикратне збільшення діаметра альвеол (до 1,5 мм). Вогнищева альвеолярна емфізема найчастіше розвивається на межі з ураженими ділянками легень або по «тупому» їх краю за метастронгільозу чи диктіокаульозу. За інтерстиціальної емфіземи клітковина пухкої консистенції, пронизана міхурцями газів. Легені збільшені, еластичні й ззовні сірочервонуватого або сірого забарвлення, паренхіма еластична. Інтерстиціальна сполучна тканина розширена, з міхурцями повітря різних розмірів . На розрізі паренхіма легень сухувата, червонуватого або сіро-червоного забарвлення, внаслідок розриву альвеолярних структур містить різних розмірів порожнини, заповнені повітрям.

Перебіг

Після усунення причин і надання тварині спокою симптоми хвороби за гострого перебігу альвеолярної емфіземи протягом кількох днів зникають. Хронічна емфізема розвивається повільно, поступово прогресує, зміни, що виникають в альвеолах, залишаються.

Діагноз

На альвеолярну емфізему ставлять на основі клінічних симптомів, а саме: збільшення задньої межі легень, коробковий звук за перкусії легеневого поля, змішана задишка, «запальний жолоб», акцент другого тону на легеневій артерії. Діагноз на інтерстиціальну емфізему з вірогідністю можна поставити після визначення проникнення повітря в підшкірну клітковину і появи крепітації. Звук за перкусії легень тимпанічний або коробковий.

Лікування

За гострого перебігу альвеолярної емфіземи тварин утримують у чистому, добре вентильованому приміщенні. Для розширення бронхів і зменшення задишки коням підшкірно вводять 0,1 % розчин атропіну сульфату по 10-15 мл на ін'єкцію, 5 % розчин ефедрину гідрохлориду по 10-15 мл протягом 5-7 днів. За наявності алергійних етіологічних факторів рекомендують кальцію хлорид, кальцію глюконат, броваглюкін, натрію або калію бромід, новокаїн, аміназин, пропазин, димедрол, піпольфен, супрастин, тавегіл.

Застосовують серцеві засоби (глюкозу, кофеїн, кордіамін).. Медикаментозне

Схема №1.

Схема №2

Профілактика

Грунтується на загальних принципах: утримання і годівля тварин згідно із зоогігієнічними нормативами, дотримання правил транспортування молодняку, регулярне проведення очистки та дезінфекції приміщень. Важливе значення у профілактиці бронхітів мають заходи, спрямовані на підвищення неспецифічної резистентності організму: літньо-табірне утримання тварин, ультрафіолетове опромінення, збагачення раціонів вітамінами, макро- і мікроелементами, загартування шляхом вигульно-пасовищного утримання.