Вірусна панлейкопенія кішок (котяча чумка).
Серед різноманітних вірусних захворювань кішок є група найпоширеніших на території України. Одне з цих захворювань – це панлейкопенія. Також зустрічається в літературних джерелах під назвою чума кішок чи тиф, а також інфекційний парвовірусний ентерит кішок.
Панлейкопенія (котяча чума) - це високо контагіозне повсюдно поширене захворювання, що вражає всіх представників сімейства котячих (кішок, тигрів, левів, леопардів), сімейство куньих (норок, тхорів), сімейство єнотових (носух, єнотів), сімейство вівер.
Характеризується значним зниженням числа лейкоцитів у крові (тобто панлейкопенією) та руйнуванням слизової оболонки кишечника, що призводить до ентериту, респіраторних органів.
Збудник – це вірус із групи парвовірусів (Virus panleukopenia feline) – парвовірус (діаметром 20 нм), безоболонковий, з односпіральною ДНК. Відомий лише один серотип вірусу.
Зараження відбувається при контакті з хворою твариною та повітряно-краплинним шляхом. Інфекцію можна принести у квартиру на взутті, одязі, руках власника. Вірус може виділятися з сечею або фекаліями, слиною, витіканнями з носа та очей хворої або перехворілої тварини.
Група ризику - кошенята та молоді тварини. Також сприйнятливі літні та ослаблені іншою недугою.
Перебіг хвороби дуже швидкий. Так що при прояві одного або кількох наведених нижче симптомів негайно зверніться з твариною до ветеринарного лікаря

Патогенез.
Збудник проникає в організм головним чином через дихальні шляхи або шлунково-кишковий тракт, і спочатку розмножується в тканинах носоглотки.
У довкіллі за сприятливих умов вірус може зберігатися до року. Зараження домашніх кішок може відбуватися через забруднене взуття, одяг, пісок, за сприятливих умов – повітряно-краплинним шляхом. Пік захворюваності посідає літньо-осінній період.
Вірусоносійство може тривати до року, при цьому можливе зараження інших кішок. Кошенята найбільш схильні до захворювання і можуть заражатися від інших тварин з 6-12-тижневого віку (коли закінчується молозивний імунітет).
Поступово вірус поширюється і потрапляє разом із струмом крові до своїх основних органів-мішеней: лімфоїдної тканини та кісткового мозку (що веде до зниження числа лейкоцитів у крові), епітелію кишкової облямівки, що призводить до ентериту. Проникаючи в кишечник, вірус вражає клітини ворсинок кишечника, що всмоктують. Це призводить до порушення засвоюваності поживних речовин, підвищеної проникності та, як наслідок, до діареї.
Розвитку захворювання сприяють: присутність бактеріальної мікрофлори, незбалансоване харчування, поганий догляд тварин.

У вагітних кішок може спостерігатися трансплацентарна інфекція, що викликається парвовірусом. Інфікування кішки на ранній стадії вагітності може призвести до смерті плода та викидня, а на пізній стадії – до вродженої недорозвиненості мозочка.
Не всі кошенята з посліду обов'язково мають бути вражені захворюванням. У уражених тварин спостерігаються: симетрична атоксія (малорухливість), характерне підвищення температури, дискоординація рухів, найчастіше тремор. Ці симптоми стійко присутні протягом усього життя, але кошенята можуть компенсувати ці недоліки та вести нормальне життя.
Виділення вірусу в довкілля відбувається з калом, сечею, блювотними масами. У деяких випадках – повітряно-краплинним шляхом.

Клінічні ознаки
У звичайному випадку інкубаційний період триває 2-10 днів.

Перші симптоми: млявість, підвищення температури до 41 градуса і вище, виснаження разом із явною спрагою. Але тварина відмовляється від пиття (сидить біля миски з водою, але не п'є). У хворих кішок спостерігається блювання, діарея (можливо з кров'ю, слизом, з пластівцями фібрину). При пальпації черевної порожнини виявляється газ, рідина в кишечнику, сильна болючість.
Перебіг захворювання посилюється втратою рідини (що призводить до зневоднення та електролітного дисбалансу). При значному обсіменінні бактеріями відбувається ураження печінки та підшлункової залози висхідним шляхом. У деяких випадках спостерігається механічна жовтяниця (шкіра тварини набуває характерного лимонно-жовтого відтінку). Перебіг захворювання варіює від надгострого до субклінічного .
Надгостра форма характеризується нормальною (або трохи підвищеною) температурою, сильним пригніченням і смертю протягом 24 годин.
Підгостра інфекція протікає з незначним пригніченням, підвищеною температурою та ентеритами. Клінічні ознаки спостерігають до трьох днів. Одужання відбувається швидко. Ускладнень не виникає. Смерть є малоймовірною.
Субклінічна форма зустрічається часто, особливо у дорослих кішок. Може розвиватися легка лейкопенія та незначне підвищення температури, що часто залишаються непоміченими. Інших симптомів захворювання немає,а хвороба виявляється лише при дослідженні крові.
У гострій формі смертність сягає від 25 до 90 відсотків. Найбільш сприйнятливі до захворювання кошенята. У гострій формі приблизно до сьомої доби утворюються специфічні антитіла, що перешкоджають розвитку вірусу.
Кішки, що пережили перші 3-4 дні, зазвичай одужують, але залишаються носіями вірусу, тобто виділяють вірус у зовнішнє середовище.


Діагностика.
Попередній діагноз парвовірусної інфекції можна поставити на підставі клінічних ознак. Діагноз підтверджується лабораторно як специфічним імунохроматографічним тестом так і опосередковано, за показниками біохімічного аналізу крові та клінічного аналізів крові (у якому, зокрема, відзначають зниження концентрації лейкоцитів та нейтрофілів).
При центрифугуванні проби крові спостерігається характерна жовта сироватка, що говорить про високу концентрацію білірубіну, що є наслідком ураження печінки пацієнта. Висока концентрація білірубіну у крові підтверджується біохімічним аналізатором.


При панлейкопенії біохімічний аналіз крові в тому числі показує збільшення вмісту білірубіна, через що проявляється характерне пожовтіння шкіри і слизових покривів.
Цей факт добре ілюструється фотографією крапельки крові на канюлі внутрішньовенного катетера.
Добре видно, що над осадом формених елементів є жовта плазма, яка в нормі не має такого відтінку