Отодектоз (вушний кліщ) – паразитарне захворювання, що виникає через кліщ Otodectes cynotis. Цей організм живе і розмножується на внутрішній поверхні вушної раковини, в слуховому проході, може доходити до барабанної перетинки. У найбільш занедбаних чи важких випадках захворювання може поширюватися на мозкові оболонки, у своїй викликати порушення роботи нервової системи.
Збудник отодектозу
Збудник захворювання-паразит розміром від 02 до 07 мм, сіро-жовтого забарвлення, овальної форми,мають довгі кінцівки з 3 розвиненими парами та однією недорозвиненою. Це кліщ, у якого гризучий ротовий апарат. Живиться відмерлими та живими клітинами епідермісу шкіри вушної раковини та зовнішнього слухового проходу. Не знаходячись у вушній раковині кліщ зберігає життєдіяльність до 2х місяців у зовнішньому середовищі,на холоді швидко гине.
Кліщі проходять повний цикл розвитку (яйце, личинка, протонімф, телеонімф, імаго) на тварині за 10-14 днів. Вони є постійними ектопаразитами м'ясоїдних.
Епізоотологічні дані.
Джерелом інвазії є хворі тварини. Здорові коти та собаки заражаються при контакті з хворими. Можливі випадки перенесення збудника гризунами, комахами, а також обслуговуючим персоналом на взутті та одязі.
Захворювання реєструється протягом усього року, але частіше у прохолодний час. Тяжко хворіють м'ясоїдні з 1,5- до 4-місячного віку. Цуценята та кошенята заражаються від самок-матерів. Собаки з довгими вухами хворіють частіше. Більшість котів є носіями кліща.
Захворювання серед котів є висококонтагіозним. Відомі випадки зараження кліщем хутрових звірів та людини.
Патогенез.
Кліщі травмують шкіру внутрішньої поверхні вушної раковини та викликають свербіж. Розчісуючи вуха, хворі тварини забруднюють їх, унаслідок чого розвивається гнійний отит. Після запалення барабанної перетинки та її перфорації патологічний процес переходить на середнє та внутрішнє вухо, а згодом – на оболонки головного мозку. Тварини гинуть через гнійний менінгіт.
Клінічні ознаки
Інкубаційний період триває 7-10 днів. На початку захворювання спостерігається слабовиражений свербіж. Згодом стає помітнішим занепокоєння: тварини труть лапами вуха, трясуть головою, бігають по кімнаті або клітці, пищать, гавкають. У вухах збирається ексудат темно-коричневого кольору, з неприємним запахом, що засихає та утворює кірки. Від ударів лапою по вушній раковині у котів собак розвивається гематома. Надалі розвиваються ускладнення.
Можливе також запалення оболонок головного мозку, яке проявляється судомами, паралічем та закінчується смертю тварини.
Діагностика.
Діагностика захворювання отодектоз починається з первинних клінічних ознак, описаних вище (тварина відчуває свербіж, трясе головою і т.д.), наступним етапом призначають отоскопію (обстеження зовнішнього та середнього вуха за допомогою спеціального приладу – отоскопу ). Це дасть змогу оцінити стан вушної раковини, слухового проходу, барабанної перетинки тощо. Але найголовніше – побачити наявність характерних для життєдіяльності вушного кліща скоринок. Потім вухо очищають, а зразок вмісту передають до лабораторії на мікроскопічне дослідження.
