Нині там розроблено кілька хіміопрепаратів, застосування яких дає позитивні результати.
Стибоглюконат натрію (натріум антимоніглюконат) дають у дозі 10-20 мг/кг маси тіла щодня протягом 10 діб. Потім роблять перерву на 10 днів та лікування повторюють.
Глюкантим (метилглюкамінантімоніат) застосовують внутрішньом'язово у вигляді 30%-ного розчину в дозі 5-20 мл через кожні 2-3 доби. Кратність введення собакам – від 8 до 12 разів, у більш занедбаних випадках препарат слід вводити до 20 разів.
Ломідін (пентамідин) вводять внутрішньом'язово в дозі 2-4 мг/кг маси тіла з інтервалом 2 дні. Повне одужання настає після 15-20-кратного застосування препарату. Лікування починають із дози 2 мг/кг (0,5 мл 4%-ного розчину на 10 кг маси тіла). Після шостого введення дозу ломідину збільшують до 3 мг/кг та доводять її до 4 мг/кг. Деякий ефект настає вже через 6 діб лікування. Іноді у собак дома введення препарату відзначають некроз м'язів.
Солюсурмін (солюстібозан) - натрієва сіль комплексної сполуки сурми та глюконової кислоти. Використовують при вісцеральному лейшманіозі. Застосовують у дозі 100-150 мг/кг маси тіла у вигляді 20% стерильного розчину внутрішньом'язово або підшкірно протягом 10-15 діб.
При шкірному лейшманіозі можна вводити в товщу шкіри навколо виразок і вузликів 4-5% розчин акрихіну на 1% розчині новокаїну.
Імунітет при цьому захворюванні нестерильний збудник у тварин, що перехворіли, зберігається в організмі довічно.